top of page

Формування національної свідомості, духовності, людської гідності, любові до рідної землі, родини, свого народу, держави.

 « Нехай ніхто не думає, що

 справжньою людиною можна

 стати, не навчившись діяти як

людина, тобто не одержавши 

настанови про те, що робить її людиною»

                                                  Я.А.Коменський

Час плине швидко, змінюється життя. Приходять до школи все нові і нові учні, тому й навчати й виховувати їх потрібно теж по - новому. Проголошений в освітньому просторі України принцип варіативносі освіти дає змогу виховний процес будувати на досконаліших стратегіях і технологіях, із застосуванням яких відбувається саморозвиток особистості, забезпечується успіх діяльності вчителя. 

Все частіше ми, вчителі, почали зустрічати пасивних дітей, з небажанням навчатися, виконувати домашні завдання, взагалі йти до школи. У дітей в очах почав гаснути вогник  пізнання, допитливості, сподівання.

Що може змінити цю ситуацію і перетворити навчання і виховання  у захоплюючу подорож безмежною країною знань ?

Я ще раз звернулася до державних документів про освіту, щоб чітко визначити, які стоять завдання переді мною, щоб успішно досягнути поставленої мети. 

  • Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою, в усякому разі на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства.

( Декларація прав дитини )

  • …знаходити нове, досі невідоме, ставити запитання; користуватися порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей; давати правильність певного судження та власної думки; виконувати творчі завдання. ( Програма загальноосвітньої школи )

  • ... формування особистості, учня ( вихованця ), розвиток його здібностей і обдаровань... (ст. 5 Закон України про загальну середню освіту )

  • Загальноосвітня школа України має здійснити прорив до якісної нової освіти всіх дітей шкільного віку. Це вимагає пріоритетної уваги до навчального змісту і методик, які формують світогляд, ціннісні орієнтації, уміння самостійно вчитись, критично мислити, користуватися комп'ютером, здатність до самопізнання і самореалізації особистості у різних видах творчої діяльності, вміння і навички, необхідні для життєвого і професійного вибору.

  • ... необхідна умова розквіту індивідуальності .

  • ... є орієнтація на розвиток творчості - творчої активності, творчого мислення, здібностей до діяльності в нових умовах ( Концепція загальної середньої освіти)

  • ... уміння знаходити нові ідеї та аналізувати проблеми, брати участь у дебатах, уміння переосмислювати дії та аргументи ... ( Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності)

  • Один із пріоритетних напрямків розвитку освіти є: формування у дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості.( Національна доктрина розвитку освіти )

·                   Основою сучасного виховного процесу є людина як найвища цінність. Провідною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе. Набирає сили тенденція гармонійного поєднання інтересів учасників виховного процесу: вихованця, котрий прагне до вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства, зусилля якого спрямовуються на всебічний розвиток особистості; держави, зацікавленої у тому, щоб діти зростали громадянами-патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі. (Основні орієнтири виховання учнів 1 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів )

 

Проаналізувавши основні положення державних документів про освіту я  поставила перед собою ряд завдань, які прагну успішно виконувати :

  • виховання  громадянина – патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю;

  • виховання міцних переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, які склалися у суспільстві;

  • виховання в учнів свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров’я;

  • встановлення доброзичливих, позитивних взаємовідносин між учнями різних національностей, відпрацювання навичок поведінки, які базуються на розумінні, терпимості, компромісі, самоповазі та повазі до оточуючих;

  • формування комплексу таких особистісних якостей і рис характеру, як патріотична свідомість, відповідальність і мужність, готовність працювати на благо Батьківщини, захищати та зміцнювати її міжнародний авторитет; повага до культури, звичаїв і традицій  національних спільнот в Україні, висока культура міжнаціонального спілкування;

  • формування соціальної активності та громадянської самосвідомості молоді через розвиток учнівського самоврядування, яке має діяти на основі демократичних цінностей;

  • активне залучення батьків до загального виховного процесу, використання їх творчих можливостей в позакласній роботі.

Мета: виховання молодої людини - патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури. Передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особи стіс них рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту.

Актуальність: у сучасному житті приділяється багато уваги національної самосвідомості учнів, згуртовується колектив за допомогою колективних справ, участі у заходах, зорієнтованих на патріотичне виховання, відродження культури, традицій, збереження мови, народу. 

Новизна: сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання, тому передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту є найголовнішою проблемою на сьогоднішній день.

 

Класний керівник — стрижень виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, викладача - предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.

Він повинен мати мудрість викладача, відповідальність старшого товариша, доброту матері, строгість батька. Адже для учня в школі немає ближчої людини, ніж класний керівник. Кому ж ще можна розповісти про негаразди з предмета, про сварку з товаришем чи про щасливу подію в сім'ї?

Я не можу бути байдужою людиною, оскільки спілкуюся із справжнім дивом природи - дітьми. І це диво потрібно наповнювати теплотою свого серця, багатством душі. Серце дитини не прийме брехні, будь-яка нещирість буде виявлена, і її внутрішній світ закриється від вчителя, що допустив помилку.

В чому ж полягає моя методологічна позиція класного керівника?

Насамаперед у формуванні дитини, підлітка, як ціннісно орієнтованої особистості. Для мене головне, щоб соціально цінні ідеї, спонукання стали внутрішніми стимулами особистості школяра. При чому кожен учень повинен не менше зрозуміти, а й проявляти цілеспрямованість в утвердженні принципів загальнолюдської моралі, правди, справедливості, гуманізму, доброти, патріотизму, мати повагу до культурно національної духовності, історичних цінностей та символів нашої держави, поважати гідність людини через повагу до матері та батька, до свого роду, протистояти насильству, вживанню алкоголю, наркотиків та іншим шкідливим звичкам, не стояти осторонь політичних процесів, а проявляти бажання пізнати сутність тієї чи іншої суспільно значимої події, бо жити в суспільстві і бути поза його межами неможливо. При цьому для мене в моїй роботі вчителя-вихователя важливо будувати свої відносини з дітьми на принципах співробітництва, співтворчості, пам’ятаючи, що довір’я та повага до особистості руйнують замкнутість, відчуженість, протистояння, що інтерес до дитини повинен бути направлений як до суб’єкта діяльності, враховуючи її потреби, психічні та вікові особливості, що складність і неоднозначність світу, оточуючого середовища впливають часом більше, ніж виховний захід.

У кожної людини є будинок - не просто житло з дахом над головою, а місце, де його люблять і чекають, розуміють і приймають таким, який він є. Одного чудового сонячного вересневого ранку 2011 року  ми з моїми п’ятикласниками почали створювати свій будинок, в якому нам разом дуже добре. Це наш клас. Він складається з будівельного матеріалу з особливими властивостями: доброти, гумору, взаємодопомоги, мудрості і захоплень. Кожний з нас поклав свою цеглинку. За чотири роки будівництва ми встигли ще більше здружитися, звикли один до одного. 

Початок «будівництва» приніс  масу питань: який темперамент дітей класу, який рівень розвитку пізнавальних здібностей, на скільки розвинені вольові якості, чи відповідає розвиток їх інтелекту віковим даним, як стимулювати мотивацію до навчання та інші.

Щоб дістати відповіді на такі запитання стала вивчати індивідуальні особливості кожного учня, з цією метою використовувала  такі методики вивчення особистості – анкетування, тестування, спостереження.

Починала я з вивчення темпераменту дітей класу, адже це фундаментальна риса.  Не визначивши темпераменту кожного учня, не можна зрозуміти особливості його поведінки, не можливо діагностувати ані здібності, ані характер.

Наступною у діагностиці і корекції була пам’ять школяра. За допомогою спеціальних тестів я визначила рівень різних видів пам’яті дітей класу, дала рекомендації як краще запам’ятати матеріал, як розвивати той чи інший вид пам’яті, як її тренувати.

Діагностиці підлягали також і рівень сформованості і розвитку спостережливості, уяви, розумового розвитку.

Метою всіх цих досліджень є  не тільки вивчення кожного учня класним керівником,  а й допомога кожному пізнати самого себе, свої можливості  розвитку і обрати  методи  вдосконалення.

Протягом чотирьох  років я веду виховну роботу, яка поєднала у собі традиційні форми та методи роботи класного керівника та нетрадиційну, але дуже важливу галузь – своєчасну психологічну допомогу вихованцям та їх родинам. Плануючи виховну роботу з класним колективом,  враховую результати досліджень, вікові особливості учнів і індивідуальні здібності  кожного – все це дає змогу розвивати моїх вихованців.         

Велику роль у розвитку особистості відіграє  створення такої  моделі виховної системи класу, коли кожний учасник навчально – виховного процесу має можливість реалізувати свої здібності і таланти. 

 

При моделюванні виховної системи в класі я спиралася на загальні ознаки трактування поняття  «виховання»  (Виховання – цілеспрямована дія на вихованця, що носить соціальну спрямованість; створення умов для засвоєння дитиною певних норм стосунків; освоєння людиною комплексу соціальних норм) і на добре вже відому гуманістичну виховну систему – систему В. А. Караковського.

Організація виховного процесу в класі  базується на наступних принципах:

  • Вивчення вікових і індивідуальних особливостей учнів, міжособистісних відносин.

  • Орієнтація на рівень розвитку, соціальний досвід і потреби окремого учня, індивідуальне стимулювання.

  • Створення ситуації успіху.

  • Індивідуальна і колективна робота по залученню учнів в діяльність.

  • Створення середовища, що формує терпимість до чужої думки.

  • Виховування поваги до прав інших людей, людської гідності.

  • Розвиток в кожній дитині самостійності, ініціативності, відповідальності, творчості.

        Працюючи з дітьми, я з’ясувала, що активності й оптимізму дітей замало, потрібний час для поступового формування лідерів, зростання їх професіоналізму у складній справі керівництва. Цей процес не є стихійним, тому свою роботу класного керівника будувала  поступово,  відповідно до індивідуальних вікових і психологічних  особливостей учнів, колективних та особистих інтересів і потреб.

         Виховання дитини розпочинається зі створення для неї виховного середовища, що цілеспрямовано й позитивно впливає на процес розвитку особистості., його індивідуальних здібностей і талантів

5 клас – це зародок майбутніх досягнень колективу.

    Розпочали ми свою роботу із колективних  творчих справ, що сприяли розвитку колективістських, демократичних основ життя, самостійності та ініціативи дітей, згуртуванню колективу. І головним правилом для мене було: більше самостійності – адже, виконуючи роботу за дітей, ми позбавляємо їх можливості пізнавати життя на власному досвіді. А також прийняття дитини як особистості, визнання її індивідуальної своєрідності, її права на виявлення свого «Я» на тому рівні розвитку, якого вона досягла у своєму житті.

 

Шляхом впровадження інтерактивних технологій у виховання учнів, та ї їх батьків, ми досягли певних успіхів на кінець 5 класу. Разом перебороли кризу адаптації п’ятикласників. Як результат: порозуміння в родині, взаємоповага, участь у всілякий шкільних конкурсах (за що були нагороджені грамотами), якщо брати до уваги, що клас складається в більшості з хлопців, які не танцюють, не співають, і мають свої принципи.

 

Завдяки сердечній любові, дієвим методам виховання, сильне бажання перебороти поставлені проблеми – ми дружній клас, а головне, немає ворожнечі один до одного, ми ОДНА РОДИНА, яка готова прийти на допомогу будь – кому. Для закріплення цих результатів, ми збагатили просте шкільне життя, та перейшли на іншу сходинку, сходинку національно – патріотичного виховання. Діти проникли ся цією темою, тому зараз наш клас є учасником у всіх патріотичних святах школи,міста.

В 6-му  класі  я разом з учнями створювала  умови для інтенсивного ово­лодіння   організаторськими уміннями та навичками.

В  7-му класі я лише  надавала консультативну допомогу учням

Через діюче самоврядування учні мають можливість розвивати свої організаторські здібності, почуття відповідальності, ініціативи. Залучаючи дітей до участі в різноманітних громадсько-корисних справах, я намагаюся сприяти розвитку в них громадської активності, привчати їх до дотримання шкільного режиму, єдності педагогічних вимог до учнів з боку вчителів  та батьків, спрямовую свої зусилля на корисні, потрібні суспільству справи: добре вчитися, готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства, турбуватися про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей, зразково поводитися, допомагати людям. Цьому сприяє активна участь учнів класу в загальношкільних  заходах:

  • дні учнівського самоврядування;

  • дні здоров’я;

  • загальношкільні конкурси, свята, акції, змагання;

На мою думку, жодна анкета не дає стільки інформації про учнів, як спостереження та спілкування з ними в позашкільній сфері. Хочете пізнати своїх вихованців -  проводьте більше вільного часу з ними, сходіть із ними в похід, хай відчують труднощі туристичного життя. Нехай просто посидять - помріють біля вечірнього багаття, послухають звуки осіннього чи весняного вечора, пофантазують. Перебуваючи з дітьми за межами школи, можна відкрити безліч секретів їх поведінки. До того ж тут вони стануть справжніми природолюбами, цінителями краси, тут зміцниться їх дружба. Саме тому з класом своїм я побувала в … Все це сприяло згуртованості класного колективу, встановленню в класі доброзичливих, щирих стосунків, виробленню свідомого ставлення до навчання і виховання.

Учні класу виявляють свідоме ставлення до навчання, з більшості предметів за підсумками атестацій мають бали достатнього і високого рівня. Щоб підтримати бажання вчитися, залучаю найталановитіших дітей до роботи в Малій Академії Наук, участі в предметних олімпіадах, всі учні є активними учасниками інтерактивних конкурсів «Колосок», «Левеня», «Кенгуру», «Бобер», «Лелека», «Патріот», «Кришталева сова».   А спільна діяльність згуртовує, зближує, допомагає долати нові рубежі.

Важливою умовою успішної дії виховної системи є батьківська підтримка, яка виникає після довгої і наполегливої праці класного керівника. До батьківських зборів учні готують виступи, організовують конкурси і  змагання. У спільному колі дорослих і дітей обговорюємо ті справи, які вдалися найкраще. Частими гостями зборів є медична сестра та психолог, які ділиться порадами, що стосуються вікових особливостей розвитку учнів, їх пам'яті, уяви, інших психологічних процесів. В індивідуальних розмовах намагаюся опиратися на позитивне. Адже про кожну дитину можна сказати добре слово. Це піднесе рівень довіри батьків, а конкретними порадами намагаюсь допомогти у подоланні негативного ставлення до навчання та виховного  Наука доводить, що справжнє виховання є глибоко національним за своєю сутністю, змістом, характером. Софія Русова писала, що національне виховання забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли її творчі сили не будуть покалічені, а значить дадуть нові оригінальні, самобутні скарби задля вселюдського поступу: воно через пошану до свого народу виховує в дітях пошану до інших народів.

         Національне виховання – виховання дітей на культурно – історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості і духовності. Воно є конкретно – історичним виявом загальнолюдського гуманістичного і демократичного виховання. Таке виховання забезпечує етнізацію дітей як необхідний і невід’ємний складник їх соціалізації. Національне виховання духовно відтворює в дітях народ, увічнює в підростаючих поколіннях як специфічне, самобутнє, що є в кожній нації, так і загальнолюдське, спільне для всіх націй.

   У процесі реалізації національного виховання формується така система основних компонентів духовного світу особистості:

  • національна психологія;

  • національний характер;

  • національний спосіб мислення;

  • народна мораль, етика;

  • народна естетика;

  • народна правосвідомість;

  • національна філософія;

  • національний світогляд.

         У роки відродження в народній свідомості вирізьблюється ідеал людини – громадянина суверенної України, який традиційно втілює в собі м’якість і ніжність вдачі, пісенність і музичність, доброту і милосердя, стійкість і незламність духу, вірність заповітам батьків і дідів. Ці якості сучасного українця, його волелюбної душі й сонячної духовності є ніби ідеальним відображенням його буття, матеріальної основи життя, найбільших наших багатств – родючих чорноземів і розкішної природи України, її героїчної історії.

   Основними формами виховної роботи в цьому напрямку є інформаційно – масові, діяльнісно – практичні групові, інтегративні, діалогічні, індивідуальні, наочні, які сприяють формуванню національної свідомості.

         Вірність Україні є невід’ємною ознакою національного свідомого громадянина. Формування патріотичних почуттів означає вироблення і зміцнення високого ідеалу служіння своєму народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання держави, прагнення бачити її незалежною. Автор досвіду переконаний, що у зміцненні патріотичних почуттів велику роль відіграє героїко – патріотичне виховання, покликане формувати бойовий, морально – психологічний дух, спонукати до фізичного вдосконалення громадянина – патріота, виробляти глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовності у будь-який час стати на захист України, оволодівати військовими і військово – технічними знаннями, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки українського народу, його збройних сил. В рамках цього напряму проведено ряд виховних заходів: наприклад: урок пам’яті «Нехай нерозмежованою залишиться навіки» (до Дня Соборності України), урок – реквієм «Біль Чорнобиля з роками не минає» (додаток), усний журнал «Від козацтва до сьогодення» (додаток), тематична виховна година «Крути: подвиг і трагедія» (додаток), КТС «Видатні люди мого краю».

Громадсько – державний рівень становлення національної свідомості передбачає турботливе ставлення до національно – культурних вартостей інших народів, прищеплення почуття національної, расової, конфесійної толерантності: участь у шкільному Фестивалі національних меншин, відверта розмова «Як нам порозумітися?» (до Дня національного порозуміння).

          Важливу роль у національному відродженні України відводиться вивченню української мови, бо лише завдяки їй можна глибше пізнати традиції, звичаї, психологію, національний дух українців, подолати національний нігілізм, яничарство, які культивувалися в Україні протягом століть. Мова – це основа національної гідності і ставлення до неї є виявом національної самосвідомості, а відтак і громадської позиції. Підвищення мовної культури, статусу національних мов сприятиме зміцненню міжетнічних стосунків, культури взаємостосунків людини і нації, а також виробленню доброзичливого ставлення до представників інших етносів та народів: інтелектуальна гра «Як ми знаємо рідну мову», «Наш Шевченко».

          У формуванні духовності особистості чільне місце займає світогляд як узагальнена система поглядів на світ і на своє місце в ньому, розуміння сенсу життя. Світогляд є визначальним у житті людини, спрямовує її поведінку, пізнавальну і творчу діяльність, сприяє системності одержаних знань, вражень, спостережень. Практикую проведення психологічних класних годин, які мають таку структуру: вступне слово ( в якому в доступній формі викладається теоретичний матеріал), практичні завдання для учнів (що складаються з тестів, дослідів, практичних завдань), питання для обговорення, ігри, практичні рекомендації для учнів, підбиття підсумків. До основних позитивних особливостей таких класних годин відносять :

  • незвичайність і цікавість змісту;

  • одержання практичного або суспільного досвіду;

  • досить велика активність учнів;

  • створення позитивного емоційного настрою в учнів;

я інтересу до психологічних проблем.

Під час проведення психологічних класних годин необхідно дотримуватися таких правил:

  • подавати матеріал у цікавій і доступній формі;

  • матеріал має привернути увагу учнів;

  • пропонований матеріал має бути науково достовірним;

  • досліджуваний матеріал слід, по можливості, зв’язувати зі знаннями школярів.

Так  було проведено класним керівником наступні психологічні виховні години: «Увага», «Почуття», «Пам'ять», «Мислення», «Почуття й емоції ».                                                                                 

 

Збагачення духовності особистості передбачає освоєння як національних, так і світових надбань культури. Національне і загальнолюдське розглядається як два аспекти єдиного загальнолюдського процесу. Глибинне освоєння, збагачення національного є водночас освоєння загальнолюдського, його збагачення (відверта розмова «Театр у моєму житті», презентація «Музика, яку ми слухаємо. Музика, яку ми любимо».

 

   Значне місце у формуванні духовності людини посідає родинно – побутова культура, в якій найбільш повно закладено норми стосунків у сім’ї, виховання шанобливого ставлення до батьків, жінки-матері, дідуся, бабусі. Зміст родинно-побутової культури сприяє збереженню рідної мови, традицій, історії, родоводу, забезпечення духовної єдності поколінь, неперервність минулого, сучасного і майбутнього нації, суспільства загалом. Традицією стало проведення родинних свят: « Святкуємо Масницю разом!», «У родинному колі», «Мати – берегиня роду» (додаток), «Святкуємо Різдво Христове!»; години спілкування «Я і моя родина», презентація «Історія моєї родини в історії України» (додаток). Як бачимо, виховні завдання вирішуються залученням до шкільного життя батьків і активній праці батьківського комітету. Практикуються такі форми роботи з батьками, як диспут, анкетування, батьківський лекторій, анкетування, вечір спілкування (додаток), дні відкритих дверей, телефон довіри, індивідуальні консультації.

  Важливе місце в системі національного виховання займає утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, любові, доброти, патріотизму, працелюбства, поваги до старших. Ефективність морального виховання значно зростає в разі його опори на народну мораль, традиції, звичаї, обряди, які містять у собі високі моральні цінності (ідеї, ідеали, погляди, норми поведінки), збагачені тисячолітнім досвідом мудрості народу, мають моральний потенціал, спрямований на виховання особистості («Спартакіада народних ігор», вікторина «Народні звичаї та обряди», години спілкування «Людина починається з добра»).

  Формування громадянських рис передбачає художньо – естетичну освіченість і вихованість особистості. Народ завжди прагнув будувати своє життя, культуру, побут, дозвілля за законами краси ( виставки творчих робіт учнів ( малюнки, вишивка, поробки із природного матеріалу), вікторина «Сто чудес України» (додаток).

 

 Трудова активність, сформованість творчої, працелюбної особистості, цивілізованого господаря формується як під впливом соціального середовища, так і в процесі трудового навчання і виховання, спрямованого на вироблення відповідних навичок та умінь, професійної майстерності, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин

  ( ігрова програма «У світі професій», година спілкування «Бережи свій час і час інших», трудові десанти, операція «Довкілля», «Презентація професії батьків»).

          Фізична культура – невід’ємний елемент загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток особистості, сформованість її фізичних здібностей, зміцнення здоров’я, гармонії тіла і духу, людини і природи – основа фізичного виховання. Фізичне виховання має у класі особливе місце…

          Пріоритетним напрямом морального становлення громадянина є виховання у дітей  поваги до Конституції, законів України, національної символіки, глибокого усвідомлення взаємозв’язку між діями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю. Все це становить правову культуру особистості ( виховна година «Національна символіка України», вікторина «Я – дитина, я – громадянин», відверта розмова «Конституція України в моєму житті»).

         У класі активно працює учнівське самоврядування, завдяки якому діти відчувають себе особистістю, вчаться керувати, самореалізувати себе. Загалом самоврядування несе в собі завдання формування цілісної творчої особистості в контексті національного виховання.

   Національна програма виховання є результатом проектно – цільової діяльності, що враховує найважливіші компоненти навчально – виховного процесу, а саме: діагностування, моніторинг динаміки рівня життєвої активності вихованців.

Ми зростаємо та вдосконалюємось кожен день, є значні зміни у навчанні, у поведінці, у вихованні, відношенні всього, вони вже як дорослі люди, які відповідають за свої вчинки, психологічні дослідження показують, що з кожним роком атмосфера в класі змінюється на краще.

Не буває майже днів, коли з дітьми не бачимось, бо має спільні інтереси, теми для розмов, вони багато чого мене навчають. І вихідні, і канікули проводимо разом: їдемо до зоопарку, кінотеатру, кататися на ковзанах, парки відпочинку, влаштовуємо свята один для одного, готуємо сюрпризи, та ін..

Вони не тільки мені учні, вони мої найкращі друзі, та улюблені діти.

 За роки роботи в цьому класі полюбила дітей як своїх рідних, зблизилася з батьками, що дозволяє мені допомагати їм у розв’язанні життєво важливих ситуацій не тільки у житті дітей, а й на рівні їхніх родин.

        Особисто я – живу дітьми, їх переживаннями, їх невдачами, та їх досягненнями. Коли довго їх не бачу, вони починають мені снитися.

Я вважаю, що вчитель – це моя стежина в цьому житті. Тільки в цій роботі я бачу себе, і не уявляю як можна жити не бачачи ясних дитячих очей.

 

Не забуваю!!!

Вчаться у тих, кого люб­лять!
«Ти можеш!» - повинен на­гадувати вчитель учневі.
«Він може!» - повинен нагадувати колектив.
«Я можу!» - повинен повірити в себе учень.»

                                                                                                                                         В.Шаталов

 

bottom of page